Офіційним створенням дитячого садка в селі Закутнівка вважається дата 11 жовтня 1995 року, коли на підставі розпорядження голови Первомайської  районної державної адміністрації за № 25, було проведено державну реєстрацію Статутів дошкільних навчальних закладів Первомайського району, у тому числі і дошкільного виховного закладу с. Закутнівка.

 

Фактичним початком існування дитячого садка в селі Закутнівка, за словами старожилів (документальних підтверджень цього факту в районному архіві не вдалося віднайти), є кінець 50-их років минулого сторіччя.  Засновником ясел (в ті часи саме таку назву мав дитячий садок) став колгосп «Україна», який знаходився на території Закутнівської сільської ради. Територія колгоспу простягалася на декілька кілометрів, тому в  ті часи, для зручності колгоспників, які мали дітей, було відкрито декілька дитячих садків, а саме 4, на всіх відділеннях великого колгоспу: три в селі Закутнівка та один в селі Веселе. Садочки працювали в сезонному режимі на період польових робіт.

 

Для ясел, які знаходилися в центрі села Закутнівка, було виділено звичайну селянську хатку, яка знаходилася на розі вулиці Октябрьській (нині Слобожанська), а в народі всі її звали «Рибна», бо навесні річка «Орілька», яка протікала вздовж цієї вулиці, виходила із берегів і всі будинки стояли підтопленими, жартома говорили, що в сараях рибу можна було ловити руками.                                    Так от, складалася ця хатка з трьох кімнат (ігрова, спальня, кухня) та літньої дерев’яної веранди з двох -  столова та горщечка. Воду для приготування їжі, для миття посуду, підлоги, для прання білизни та інших потреб набирали з колодязя на подвір’ї напроти. А ось для приготування їжі воду носили відрами на коромислах з колодязя, який знаходився за сотні метрів від садочка, бо там вона була смачніша, холодніша та прозоріша, - так говорили люди, які працювали у яслах.

 

Пізньою осінню, коли ставало прохолодно, а польові роботи ще продовжувалися, в яслах топили дровами пічку, а кімната, де  знаходилися діти, нагрівалася від груби.

 

За доглядом за дітьми, головою колгоспу, призначалися нянечки – люди похилого віку, які були вже неспроможні працювати на ланах колгоспу за  віком. В ясла приймалися діти з 3-х місячного віку, яких, коли приходив час годування, вантажили на брички, запряжені кіньми, та везли їх до матусь на лани: один раз до обіду та один – після обіду.

 

У витоків перших ясел в селі Закутнівка стояли бабусі (по іншому  їх ніхто не називав та по батькові, мабуть, ніхто й не пам’ятав): баба Манька (Капустенко  Марія Василівна), баба Гапка (Череватенко  Агафія Йосипівна),  баба Феня (Кліщ Фаїна Омелянівна), баба Галя (Трухіна Галина Петрівна) (нині покійні).

 

Протягом декількох сезонів 70-80-х років в дитячому садку за дітками доглядали: Кравченко Леся Феодосіївна, Гутник Євдокія Максимівна, Шевченко Євдокія Сергіївна (нині покійні), Дехтярь Людмила Олексіївна, Левченко Валентина Іванівна, Чобіток Валентина Олексіївна, Чупахіна Олена Іванівна.

 

На початку 90 років ХХ століття на території Закутнівської сільської ради залишилося функціонувати два дитячих садка: один в селі Веселе та один в селі Закутнівка. Два інших, віддалених від центра села, були розформовані, у зв’язку з рішенням правління колгоспу «Україна», на чолі голови Пльохова Василя Івановича, про виділення під дитячий садок колишнього будинку культури, який був відремонтований та пристосований до потреб, вимог та норм облаштування та утримання дитячих садків. Приміщення мали просторі кімнати, два санвузла, каналізацію, протічну холодну та гарячу воду, сучасне технологічне обладнання, нові дитячі меблі, килимові доріжки, електричне опалення приміщення, яке дало змогу закладу працювати в річному режимі з 12 годинним перебуванням.

 

Підвіз дітей з відділень до дитячого садка та додому, здійснювався колгоспним автобусом та спеціально призначеною людиною, яка несла відповідальність за дітей, та отримувала за це зарплатню.

 

Приміщення закладу становило 542 квадратних метра, в тому числі площа групових кімнат – 250 квадратних метрів, при цьому площа території закладу - 0,5 га. В закладі функціонувало три вікові групи: ясельна, молодша та старша,  в яких виховувалося 55 дітей: 40 дітей дошкільного віку та 15 – ясельного.

 

На посаду вихователів та завідувача  призначалися люди з педагогічною освітою, а якщо її, освіти, не було, а було бажання працювати – направляли в педагогічні класи, які організовувалися у районному відділі освіти. 

 

В такий клас, рішенням правління колгоспу, і була направлена завідувачка дитячого садка Борисенко Віра Петрівна, яка навчалася в ньому протягом року у другій половині дня. З ранку – робота, після обіду – навчання.

 

З 1981 року по 2005 рік саме вона, Віра Петрівна, була незмінним керівником дитячого садка в селі Закутнівка. Це людина, яка віддала всю себе вихованню дітей, через руки якої пройшло не одне покоління вихованців. За час її  керівництва зміцніла матеріально - технічна база закладу, був підібраний творчий та дружній трудовий колектив, що давало змогу займати перші місця у конкурсах – оглядах підготовки дошкільного закладу до нового навчального року. На високому рівні проходили на базі дитячого садка  методичні об’єднання району, відкриті показові заняття як для вихователів так і для вчителів початкових класів. Про її роботу як керівника закладу, про роботу її вихователів свідчать нагороди: дипломи, грамоти різних видів, а головне – любов та повага від колишніх співробітників, вихованців та їхніх батьків.

 

Навчально – виховний процес в закладі з дітьми здійснювало 5 педагогічних працівників (завідувач, 3 вихователя та музичний керівник), обслуговуючий персонал складався з 5 осіб.

 

Багато років свого трудового життя віддали роботі з дітьми молоді,  творчі та енергійні,  на той час, вихователі – Гунько Лідія Степанівна, Спода Катерина  Іванівна (нині на заслуженому відпочинку), Мироненко Віра Олексіївна (нині керуюча їдальнею АФ «Україна Нова»), Орлик Тетяна Миколаївна (нині директор сільського будинку культури села Закутнівка); музичні керівники – Дудін Борис Матвійович (нині покійний), Солмін Дмитро Васильович; допомагали їм у цьому нянечки – Баришенко Любов Іванівна, Кулик Тетяна Борисівна, Дехтярь Лариса Іванівна, Климюк Ніна Володимирівна;  смачненькими сніданками та обідами вихованців годували: Семоненко Ніна Олександрівна, Мироненко Валентина Олексіївна (нині покійні), Гайдаш Тетяна Олександрівна, Бакай Тетяна Іванівна, Бондаренко Лідія Миколаївна; їхніми помічниками на кухні були: Кравченко Марія Тихонівна, Пилипенко Наталія Олександрівна.

 

На їхні плечі лягали обов’язки не тільки приготування смачної їжі, а ще і випічка хліба, консервування  та квашення овочів на зиму, якими забезпечували себе самі працівники закладу, збираючи овочі з колгоспного городу, саджання та догляд за огородиною, щоб завжди під рукою була зелененька цибулька, петрушечка, укріпчик, солоденький перчик.  Встигали  нагодувати не лише вихованців дитячого садка, а й учнів першого класу. Це було в той рік, коли діти вперше пішли  до школи з шести років. На сніданок та обід до дитячого садка їх приводив вчитель, а на денний відпочинок і до самого вечора діти -   шестирічки залишалися в дитячому садку під наглядом працівників дитячого садка.

 

Зі спогадів завідуючої дитячого садка тих років, Борисенко Віри Петрівни, переїзд в нове приміщення відбувся в червні місяці 1982 року. Давався він не легко – дату все переносили з різних причин: то панелі були пофарбовані у темні кольори, то штор на вікнах ще не було. «Давайте перефарбуємо панелі, тоді переїдемо, давайте штори повісимо або, там  дітям нічим гратися, бо немає нових іграшок», -  говорила завідувачка голові колгоспу. Переносили доти, поки під будівлю ясел, після сніданку, за вказівного голови, не була підігнана вантажна машина зі студентами, які приїхали на допомогу колгоспу збирати урожай. Не залишали нічого, вантажили все, що навіть ніколи вже не пригодиться в новій будівлі : поломаний совок, зметаний віник, дитячий стілець з трьома ніжками, драну каструльку – аби не повернутися, не дай Боже, назад. Повантажили, машина поїхала, каструлі з недовареним обідом студенти понесли в руках,   працівники закладу дітей взяли за руки, та й пішли у нову будівлю дитячого садка. Йдуть, думають в голос, - чи нічого не забули? Наче, нічого,- віник взяли, каструлі з обідом забрали. Стоп! А чи діти всі?  Почали рахувати, однієї дитини не вистачає. Коли обернулися назад – на території садка, під високою пологою вербою, на пісочниці, сидить забуте дитя. Цією дитиною була дівчинка – Харитончук Катерина, на сьогодні -  мама двох дітей - школярів, які також у свій час відвідували дитячий садок. Довго сміялися та згадували той переїзд. Це ж потрібно було забрати весь мотлох, а саме головне – дитину – залишити? На сьогоднішній день, на превеликий жаль, хатину ту вже розібрали, та ще й верба  усохла. Жодних наявних при знаків про  існування перших ясел - садка на селі не залишилося, але  в пам’яті тих людей, які багато років пропрацювали в ньому, залишилися жити до цих пір в душі світлі спогади, які коли не коли  випливають на поверхню.

 

Панелі перефарбували, та, навіть, із ініціативи молодих вихователів, своїми руками, були розмальовані  персонажами казки «Ходить гарбуз по городу»;  нові тюлеві штори на вікна придбали та повісили. А от на придбання  іграшок було виділено а ж 1 000 карбованців (на ті часи – дуже велика сума). Коштів вистачило на цілу  вантажну машину. Радості було без меж як у вихованців так і у працівників закладу. До речі, будівельними наборами, які були придбані в ті роки, діти граються до цих пір.

 

Поступово територія дитячого садка приводилася до ладу: облаштовувалися  спортивний та ігровий майданчики, розбивалися клумби, висаджувалися квіти, вирубувалися кущі, на місці яких будувалася огорожа. Дитячий садок почав облагороджуватися  та розквітати на очах.

 

Теплими словами згадує колишня завідувачка дитячого садка  всіх тих, з ким їй колись доводилося працювати, всіх тих, хто навчав, надавав методичну  допомогу, хто підтримував морально: голів колгоспу «Україна» Пльохова Василя Івановича, його продовжувача Новікова Віктора Митрофановича (нині покійних) – це люди, які ніколи не відмовляли у допомозі, завжди піклувалися про працівників закладу та його вихованців; начальника відділу освіти Данильчука Федора Степановича (нині покійного), методистів по дошкільному вихованню Гребьонкіну Лідію Афанасіївну (нині покійну), Бурлачку Лідію Микитівну, які надавали консультації  як організувати та спланувати методичну роботу в закладі, при тому, що  до цього їй в закладі не приділялося ніякої уваги; лікаря по ГДтП санітарно-епідеміологічної служби Людмилу Іванівну Донець (нині покійну), в першу чергу за її професійні якості, за її науку, за її підказки та навченість, щодо облаштування та утримання приміщень та території дитячого садка; лікарю - педіатру районної центральної лікарні Дробан Луїзі Борисівні, яка опікувалася здоров’ям дітей. Коли б не завітала вона в дошкільний заклад, а це було, майже, щотижня, огляд дітей відбувався завжди, навіть тоді, коли діти відпочивали. Проведе очима по них, сонних, зробить висновок: «Вижу - все здоровы!»; завідувачів  дошкільних навчальних закладів району: Вєньку Тетяну Іванівну (Більшовицький ДНЗ) , Доленко Ольгу Олександрівну (Біляївський ДНЗ), Шалімову Тетяну Василівну (Шульський ДНЗ), Кухарєву Тетяну Григорівну (Комправдівський ДНЗ), Клементєву Любов Іванівну (Олексіївський ДНЗ).

 

У квітні 1986 році Постановою виконавчого комітету районної Ради народних депутатів було дозволено експлуатацію дошкільного закладу КСП «Україна» в селі Закутнівка.

 

 В 1995 році заклад отримав Ліцензію на здійснення діяльності, пов’язаної з наданням послуг для одержання дошкільної освіти загального розвитку. В той же рік, вперше був зареєстрований Статут дошкільного навчального закладу – головний законодавчий документ.

 

На при кінці 90-их років заклад, як і всі дошкільні заклади району, переживав складні життєві умови: заробітна плата була мізерною, та і ту затримували; дитячий садок був переведений на сезонний режим роботи, у зв’язку з браком коштів на про плату за опалення; була введена плата за перебування дітей в закладі, а точніше за їх харчування . Для батьків, які були членами колгоспу (доярки, трактористи, шофери), плата становила 20 копійок в день, для батьків - працівників обслуговуючої сфери (лікарні, школи, пошти та інше) – 30 копійок, для всіх інших – 1 карбованець. Якщо з членів колгоспу батьківську плату за харчування дітей утримували  із заробітної плати, то інші були змушенні вносити плату в касу колгоспу.

 

В ті важкі часи, а саме в 1998 році, рішенням правління колгоспу «Україна» на території Закутнівської сільської ради був ліквідований дитячий садок в селі Веселе, багато років яким керувала Харієнко Валентина Василівна, на ентузіазмі якої тримався «на плаву» це й заклад. 

 

В квітні місяці 2002 році Закутнівський дошкільний навчальний заклад був переданий  колгоспом «Україна» в комунальну власність Закутнівської сільської ради. Тоді ж, у зв’язку з зменшенням контингенту вихованців, в закладі залишилася одна різновікова група з 10,5 годинним перебуванням, пройшло скорочення штатів.

 

Не дивлячись на труднощі, дитячий садок почав потроху оживати, завдяки чуткого, турботливого ставлення до проблем та вимог сучасності сільського голови Закутнівської  сільської ради Павла Івановича Москаленка. Всі питання, які виникали в закладі: покращення матеріально-технічного становища, придбання  холодильного обладнання, підключення комп’ютера до системи Інтернету, підвіз дітей до дитячого садка в літній період, - вирішувалося завжди позитивно.

 

Під час перебування під опікою сільської ради всі працівники дошкільного закладу отримували матеріальну допомогу на оздоровлення, а в додаток - педагогічні працівники щорічну сто відсоткову грошову винагороду, згідно статті 57 Закону України «Про освіту».

 

Декілька разів ініціативною групою села Закутнівка  дошкільний навчальний заклад висувався на участь в обласному конкурсі міні-проектів розвитку територіальних громад «Разом в майбутнє», отримавши перемоги в 2010 році за проект «Ігровий комплекс «Kinder Lend»» та в 2015 році – «Ремонт покрівлі нежитлової будівлі».

 

  В 2009 році були виділені кошти з обласного бюджету на реконструкцію дошкільного навчального закладу, з метою переходу  на річний режим роботи. Керівництвом району, за згодою батьків та працівників  ДНЗ було прийнято рішення про перехід дошкільного закладу в орендоване, пристосоване та відремонтоване приміщення Закутнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

 

В квітні 2010 року новий сезон роботи дитячий садок розпочав в орендованому приміщенні школи, загальною площею 194 квадратних метра, на яких було розміщено 20 дітей. Приміщення, які були виділені для потреб дитячого садка знаходилися на другому поверсі будівлі та складалися з групової кімнати, спальні, кабінету завідувача, роздягальні, холу, туалету та пачечної. Приміщення для кухні та комірчини були виділені на першому поверсі.

 

Пережив дитячий садок і цей переїзд. Облаштувалися та розпочали свою діяльність з радістю про те, що дитячий садок знову запрацює в річному режимі робити, що, нарешті, і до наших вихованців, розпочне приходити в дитячий садок Святий Миколай з подарунками, Дід Мороз з побажаннями та сюрпризами в своїй торбинці. І наші сподівання оправдалися завдяки  незмінним спонсорам  нашого садочку: АФ «Україна Нова» (керівник Тарасенко Микола Володимирович), депутат районної ради Чернега Сергій Олексійович, народний депутат Добкін Дмитро Маркович, вихідці-одноосібники: Орлик Микола Анатолійович, Хряков Вадим Володимирович, Дрозд Олег Степанович, Нетецький Григорій Володимирович, Задорожній Микола Григорович. Від чистого серця дякуємо їм за підтримку, за добро та людяність, що вони не забувають про те, що діти – наші квіти, що вони наше майбутнє та не тільки наше, а й держави в цілому, сподіваємося на подальше спілкування та спонсорську допомогу.

 

В січні 2016 року Закутнівський дошкільний навчальний заклад пережив ще одну, і з багатьох інших, реорганізацій. Заклад був переданий і з балансу Закутнівської сільської ради до відділу освіти Первомайської районної державної адміністрації, а саме: став структурним дошкільним підрозділом с. Закутнівка Біляївського навчально-виховного комплексу (директор Гринь Наталія Віталіївна).

 

На при кінці своєї розповіді хочу декілька слів сказати про колектив дошкільного закладу, який є незмінним за останні чверть століття: Дрозд Людмила Вікторівна ( на посаді вихователя  з 1989 року, з 2005 – завідувач ДНЗ, а з 2016 року – заступник директора дошкільного підрозділу с. Закутнівка), Невраєва Олена Володимирівна  (вихователь закладу з 1991 року), Борисенко Лідія Степанівна (помічник вихователя з 1988 року) Пилипенко Наталія Олександрівна ( з 1985 року помічник кухаря, а з 2002 року – завгосп) Волошина Людмила Михайлівна ( з 1986 року няня, з 1997 – кухар), -  поклик  цих  людей - служіння  дітям,  це люди великих добрих  сердець, які вірою та правдою віддають всю себе вихованню підростаючого покоління, саме про таких, як вони у своєму вірші «Справа життя» пише Віолета Дворецька:

 

 

 

Ти певен, що свою щоденно робиш справу?

 

Що в ній лише одній твоя життєва суть?

 

Чи справді педагогом бути маєш право?

 

Слова твої яке наповнення несуть?

 

 

 

Питання це не раз у тебе виникало.

 

Ти відповідь шукав в очах своїх дітей:

 

Коли до них ідеш – чи буде їм цікаво?

 

І чи потрібен їм запал твоїх ідей?

 

 

 

І коли так, то знай: працюєш недаремно,

 

Не буде в душах їх холодної зими.

 

Ти вчиш дітей добра і можеш бути певним,

 

Що виростуть вони хорошими людьми.

 

 

 

 Вихованці Закутнівського дошкільного навчального закладу у своєму подальшому житті вибрали різні  життєві шляхи: хто став вчителем (Рябокобила Олег), хто медичним працівником (Хрякова Ольга, Лейба Ірина, Борисенко Маргарита, Шевченко Наталія), хто працівником залізної дороги (Саманчук Юрій, Пилипенко Олександр), а хто працівником поліції (Горобець Владислав, Дрозд Артем). Є серед наших вихованців і співуча гордість села  (Трофімова Юлія), є і такі, які вибрали найголовнішу мету жінки – материнство (Немашкало Євгенія, Підлісна Олена), є і комп’ютерні генії (Сухоруков Артур та Лейба Андрій),  є і захисники країни часів майдану (Зубко Віталій та Титаренко Сергій), - але ми з точністю можемо стверджувати про те, що всі вихованці стали хорошими та відповідальними батьками, ввічливими та вихованими людьми, що кожен з них став  гордістю нашого села, хоча і більшість з яких в ньому не залишилися, але прославляють його своїми вчинками, досягненнями, хорошими справами.

 

І, на останок, хочу висловити свою  подяку трудовому колективу Закутнівського дошкільного навчального закладу (нині дошкільний підрозділ с. Закутнівка Біляївського навчально-виховного комплексу) за багаторічну віддану працю, за терпіння, взаєморозуміння, за підтримку та надійність. Побажати всім нам міцного здоров’я, великого сімейного благополуччя, любові від своїх дітей та від дітей, яких виховуємо, поваги від батьків вихованців та односельців. Всім нам тепла, добра, мирного та світлого неба над головами.